11.02.13

Юпітер

Юпітер - захисник Землі   

Юпітер - космічний щит Землі
     Життя на Землі виникло, воно існує, тішить своїм різноманіттям та розвивається. Проте це було би практично неможливо, якби не багато факторів (збігів обставин). По-перше, планета повинна знаходитись у зоні життя, по-друге, планета має бути достатньо масивною, щоб утримати атмосферу, по-третє, рух планети повинен бути стабільним (цю функцію для Землі виконує Місяць), по-четверте, планеті бажано мати щит від масивних метеоритів, комет та небезпечних астероїдів, і т. д. Список можна продоажувати, і він буде достатньо довгим.
Напрошується запитання: хто для Землі виконує функцію космічного захисника?
Відповідь проста і очевидна - Юпітер. Цей надмасивний газовий гігант безперервно поглинає невеликі космічні тіла, рятуючи нас від можливих катастроф.
Досліджуючи Юпітер, встановлено постійні зміни в зовнішній атмосфері:  широкі смуги в її верхніх шарах змінюють кольори,з'являються та зникають цілі атмосферні утворення (плями),  хмари збираються в одному місці і розсіваються в другому.



«Зміни мають глобальний характер, — відзначає провідний автор дослідження Гленн Ортон з Лабораторії реактивного руху НАСА. — Дещо з цього ми вже бачили, але лише сучасна апаратура змогла підказати, що там відбувається насправді. Інші явища не виникали вже дуже давно, а деякі регіони і зовсім ніколи не виглядали так, як зараз. І ми ніколи не бачили, щоб так багато речей стикалося з Юпітером. Ми тільки намагаємося з'ясувати, чому це трапилося».

 

У 2011 році Північний екваторіальний пояс Юпітера посвітлішав до такого стану, який не спостерігався більше сторіччя. (Зображення NASA / IRTF / JPL-Caltech / NAOJ / A. Wesley / A. Kazemoto / C. Go.)

Міжнародна група дослідників вивчала Юпітер в інфрачервоній частині спектру з 2009 по 2012 рік, порівнюючи свої дані із зображеннями у видимому світлі, одержаними в той же період армією астрономів-любителів. Спостерігаючи за вицвітанням і поверненням прикметного коричневого поясу на південь від екватора, фахівці в той же час вивчили аналогічне освітлювання і затемнення смуги, розташованої на північ від екватора. Вона виросла взимку 2011 року до таких розмірів, які не спостерігалися більше сторіччя. У березні 2012-го північна смуга знову почала темніти.

За допомогою «Інфрачервоного телескопу НАСА» і телескопу «Субару», встановлених в обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях, учені виявили також одночасне потовщення глибших хмарних шарів, але не завжди — верхнього шару, на відміну від Південного екваторіального поясу, де хмари товщали на обох рівнях, після чого «небо» вияснювалося. Інфрачервоні дані також дозволили з'ясувати, що коричневі довгасті утворення у висвітліній області («коричневі баржі») є регіонами, вільнішими від хмар. Можливо, вони відрізняються також низхідним сухим повітрям.

Крім того, дослідники спостерігають за декількома синьо-сірими утвореннями вздовж південного краю Північного екваторіального поясу. Вони виглядають як найясніші і сухіші області планети і особливо добре видні в інфрачервоній частині спектру, оскільки дозволяють уловити випромінювання, що піднімається з дуже глибоких шарів атмосфери Юпітера (до однієї з таких плям космічний апарат «Галілео» відправив зонд у 1995 році). У 2010-2011-х ці плями пропали і знову з'явилися в червні 2012 року одночасно з висвітленням і новим затемненням Північного екваторіального поясу.

Поки відбувалися всі ці зміни, в атмосферу Юпітера падали різні об'єкти. Вогненні кулі було добре видно астрономам-любителям. З 2010 року було відмічено три такі тіла (ймовірно, менше 15 м в діаметрі). Останнє попало в Юпітер 10 вересня 2012 року. Втім, за даними пана Ортона і його колег, ці об'єкти не викликали таких змін в атмосфері, як зіткнення 1994-го і 2009-го.

Комета Шумейкера-Леві бомбардує Юпітер
«Здається, що Юпітер переживає незвичайно інтенсивне бомбардування, але ми пов'язуємо це явище із зростанням числа майстерних астрономів-любителів», — говорить Ортон.

Космічний лицар

Доцільно прочитати:









Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...