Ultima Thule

Ultima Thule 

у фокусі космічного зонду NASA

Ця послідовність з трьох зображень, отриманих 31 грудня 2018 року зроблена камерою LORRI на борту New Horizons на відстані 70 і 85 хвилин, ілюструє обертання Ultima Thule (NASA / JHUAPL / SwR)

Автоматична міжпланетна станція NASA «Нові Горизонти» (New Horizons) пролетіла повз небесне тіло Ultima Thule з поясу Койпера. Одне із значень виразу «Ультіма Туле» в латинській мові — «край світу». Даний об’єкт  міститься далеко від Землі (на відстані приблизно 6,4 млрд км), майже на краю Сонячної системи. У липні 2015 р. космічний апарат «Нові Горизонти» пройшов на відстані 12,5 тис. км від карликової планети Плутон. Після цього йому обрали нову ціль — об’єкт 2014 MU69 (офіційна назва) в поясі Койпера. Нові зображення Ultima Thule, повз яке в новорічну ніч пролетів космічний зонд NASA New Horizons («Нові Горизонти»), представили об’єкт у формі сніговика. Його утворюють два невеликих, майже сферичних, небесних тіла, які легко зіткнулися й з’єдналися під час формування Сонячної системи ще далеких 4,5 мільярда років тому.

Ultima Thule, від моменту її відкриття Космічним телескопом імені Габбла в 2014 році, була слабкою плямою світла при спостереженнях у найпотужніші інструменти. Вимірюючи, як Ultima закривала світло зір, проходячи перед ними для спостерігача на Землі, дослідники дійшли висновку, що це тіло видовженої форми.

Планети Сонячної системи

Планети Сонячної системи та їх характеристики руху

Сонячна система

На сьогодні Сонячна система налічує вісім планет:

 Меркурій, Венера, Земля, Марс, 

Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун

(нагадаю,що у 2006 році 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона).

Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс — близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см³. До цієї групи дотикаються деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера — Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан.

Інша група – планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун - середня густина котрих становить 1,4 г/см³, тобто близька до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються в основному, з водню та гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина сягає 137000 км.

Супутники Юпітера (продовження)

Царство Юпітера

 12 нових місяців

Нові супутники Юпітера...

Вчені з Інституту Карнегі (США) завили, що знайшли 12 нових супутників Юпітера. Відтепер їх загальна кількість становить 79! Команда помітила ці "місяці" Юпітера, коли шукала віддалені об'єкти Сонячної системи.

Тож, на сьогодні Юпітер має найбільшу кількість небесних об'єктів, які тримає навколо себе. Як інформує NASA, яка виклала відео про нові супутники Юпітера у своєму Твіттері, на сьогодні 53 три "Місяця" підтверджені і названі, інші 26 чекають офіційного підтвердження відкриття, перш ніж вони будуть названі. 

"Я б дещо уточнив: на сьогодні було відомо про 63-68 (за різними даними) супутників Юпітера, — каже Експрес Онлайн Анатолій Відьмаченко, завідувач відділом Фізики планетних систем ГАО НАН України. — Власне, ця відмінність у 5 супутників пояснюється тим, що вони начебто перебувають під впливом Юпітера, але можуть відірватися від нього, відповідно, не можуть бути названі супутниками".

Комета Чурюмова-Герасименко

Комета Чурюмова-Герасименко

  (яку відкрили українці)

Пил та космічні промені на поверхні комети, 2016

Комету було відкрито 23 жовтня 1969 року Климом Чурюмовим у Києві в результаті вивчення фотопластинок комети 32P/Комас Сола, знятих Світланою Герасименко в Алма-Атинській обсерваторії у вересні того ж року. Перший знімок, на якому видно комету, датований 20 вересня 1969 року. 

Ліриди

Метеорний потік Ліриди

Ліриди - метеорний потік, видимий на нічному небі в кінці квітня, радіант якого лежить у сузір'ї Ліри. Джерелом метеорного потоку є велика кількість пилу та дрібних уламків, залишених кометою C/1861 під час свого проходження біля Сонця.

Метеорний потік - Ліриди (радіант)

Ліриди – щорічний квітневий метеорний потік з доволі швидкими метеорами, що входять у земну атмосефру зі швидкістю приблизно 49 км/сек. Цьогоріч метеори цього потоку – частинки комети C/1861 G1 (Thatcher) досягнуть Землі у період з 16 по 25 квітня. Максимум потоку очікується у День Землі – 22 квітня, а саме недільного вечора, починаючи з 21:00 за Києвом (18:00 UTC) і впродовж всієї ночі, аж до світанку. 

Церера

Церера

  (про загадковий астероїд) 

Карликова Церера

Церера - це карликова планета в поясі астероїдів, в середині Сонячної системи. Це найближча до Землі карликова планета, вона часом наближається на відстань 263 млн км. Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці у астрономічній обсерваторії в місті Палермо. Це перша відкрита мала планета. 

За діаметра близько 950 км Церера є найбільшим і наймасивнішим тілом у поясі астероїдів, за розміром перевершує багато великих супутників планет-гігантів та містить майже третину (32%) загальної маси поясу. Сучасні спостереження довели, що вона має кулясту форму, на відміну від більшості інших малих тіл, які мають неправильну форму через низьку гравітацію. 

Видима зоряна величина Церери змінюється від зоряної величини 6,64m до 9,34m. 

Супутники Юпітера

Царство Юпітера

  про супутники і не тільки...

Супутники Юпітера 

На сьогодні відомі 67 супутників Юпітера; це найбільша кількість відкритих супутників серед усіх планет Сонячної системи. Крім того, Юпітер має систему кілець.

1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер в телескоп, відкрив чотири найбільших супутники — Іо, Європу, Ганімед і Каллісто, які наразі носять назву «галілеєвих». Вони досить яскраві й обертаються доволі віддаленими від планети орбітами, що дає змогу спостерігати їх у бінокль. 

Завдяки наземним спостереженням системи Юпітера, на кінець 1970-х років було відомо вже 13 супутників. 1979 року, пролітаючи повз Юпітер, космічний апарат «Вояджер-1» виявив ще три супутники.