Ми та Галактика

Сонячна Система та Чумацький Шлях

Швидкість нашого руху навколо центру Галактики 

більша й ми до нього ближче...

Сонце разом зі своїми планетами рухається навколо центра Галактики швидше й лежить до надмасивної чорної діри, що міститься в ньому, ближче, ніж досі вважали астрономи. Такі результати отримали японські радіоастрономи, які на підставі тривалих спостережень уклали мапу положень об’єктів та швидкості їхнього руху в нашій галактиці.

Швидкість руху Сонячної системи становить 227 км/с, тобто вона вища, ніж значення 220 км/с, яке визнане Міжнародним астрономічним союзом (МАС), як офіційне. Водночас її відстань до центра Галактики становить 25800 світлових років. Це ближче, ніж значення 27700 світлових років, якого з 1985 р. дотримується МАС.

Cупутники Сатурна

Про Титан та інші супутники Сатурна

Тільки  дві планети з Сонячної системи мають кілька десятків супутників, — 

у Сатурна їх налічували 62, а у Юпітера — 79

Супутники Сатурна

Група вчених з Міжнародного союзу астрономів заявила: у Сатурна як мінімум на 20 супутників більше, ніж ми вважали раніше.

Команда експертів під керівництвом Скотта Шеппарда з американського Інституту Карнегі опублікувала дослідження про своє відкриття. Виявилося, що всі знайдені супутники мають невеликі розміри, — їхній діаметр становить приблизно п’ять кілометрів. Крім того, 17 з 20 супутників рухаються по орбіті планети в ретроградному напрямку (зворотному щодо обертання Сатурна навколо своєї осі. «Вивчення орбіт цих супутників може визначити їхнє походження, а також інформацію про умови, в яких перебував Сатурн під час його формування», — пояснив Шеппард.

Два нових супутники розташовані ближче до планети, і період їхнього обертання навколо Сатурна становить близько двох земних років. Решта перебувають далі, і проходять по орбіті планети більш ніж за три роки. Залежно від розташування знайдених об'єктів і їхнього кута нахилу на орбіті, нові супутники формують кілька груп: Інуїтську, Скандинавську, Галлську і вже наявну групу ретроградних супутників Сатурна.

За словами авторів відкриття, знайдені супутники утворилися після формування планет, оскільки на орбіті Сатурна була величезна кількість газу і пилу від інших зруйнованих супутників, які знищили б своїх менших побратимів, і додали у відомі кільця планети ще більше матеріалу.

Планета без Сонця

Блукаюча планета

Подібні небесні тіла неможливо побачити за допомогою традиційних методів, 

оскільки вони не обертаються навколо свого Сонця 

і тому не можуть бути виявлені за допомогою своєї тіні. 

Блукаюча планета - планета без ...свого Сонця

Вчені-астрономи з Варшавського університету виявили в міжзоряному просторі блукаючу поодиноку планету, яку можна порівняти розмірами із Землею і Марсом. Свою знахідку вчені описали в статті, опублікованій в науковому журналі Astrophysical Journal Letters.

"Коли ми отримали перші сигнали від гравітаційного мікролінзування вибраної ділянки простору, то відразу ж стало очевидно, що світло далекої зірки викривляє невеликий об'єкт розміром з Марс або Землю. Ми впевнені, що причиною не міг бути об'єкт, який обертається навколо зірки, так як ми б зафіксували її сліди ", - розповів один з авторів роботи, планетолог з Варшавського університету (Польща) Радослав Поліський. Блукаюча планета отримала номер-назву: планета OGLE-2016 BLG-1928. Всі раніше відомі астрономам потенційні і підтверджені блукаючі планети були в кілька разів важчі та більші Юпітера. Тому вчені не могли пояснити, як часто в міжзоряному просторі можна виявити менші планети, наприклад розміром із Землю. Почасти це пов'язано з тим, що існуючі інструменти фізично не можуть побачити настільки невеликі об'єкти за межами Сонячної системи.

Сиріус

Сиріус або Собача  Зоря

Сиріус А та Сиріус В

Наприкінці зими та на початку весни південна частина небосхилу являє собою неповторну зоряну картину. Саме там вечорами збирається зоряна еліта на чолі з найяскравішою зіркою неба — Сиріусом. Відшукати цю зірку на небі досить просто, через годину після заходу сонця його вже добре видно.

Ясними весняними вечорами ця зірка сяє не дуже високо над південним горизонтом, і помітно мерехтить, ніби переливаючись різними кольорами веселки. Якщо уважно подивитися навколо, то легко помітити, що більш яскравих зірок немає не тільки в цьому напрямі, але й на всьому небі.

Велика яскравість Сиріуса пояснюється його порівняно невеликою відстанню від нас. Сиріус входить до десятка найближчих до Сонця зірок, він сьомий по віддаленості наш сусід. Крім того, діаметр Сиріуса у 1,7 разів більший від сонячного, його маса вдвічі перевищує масу Сонця, а температура на його поверхні сягає майже 11тисяч градусів за Цельсієм.

Сонячна система - супутники Юпітера

Гарячі супутники Юпітера

Супутники Юпітера гарячіші, ніж вважали досі. 

Ймовірно, вони зігрівають один одного, - таку версію 

висунули в Лабораторії реактивного руху NASA. 

Супутники Юпітера

Супутники Юпітера, що знаходяться в 778 мільйонах кілометрів від Сонця, гарячіші, ніж повинні бути. Довгий час вважалося, що це додаткове тепло забезпечує їм сам Юпітер, однак тепер з'явилася нова гіпотеза. За версією вчених, приливну енергію, яка підігріває льодяні океани і вулкани супутників Юпітера, створює не стільки сам Юпітер, скільки сусідні супутники. «Це дивно, тому що супутники набагато менші за Юпітер. Дивно, що вони можуть створювати таку велику приливну реакцію», – каже Хеміш Хей, планетолог з Лабораторії реактивного руху NASA. 

Нині відкрито 79 супутників Юпітера, найбільшими з яких є Іо, Ганімед, Європа і Каллісто. Вчені вважають, що ці чотири супутникм досить теплі, щоб приховувати під своєю поверхнею океани рідкої води, а Іо, крім того, проявляє найбільшу вулканічну активність в Сонячній системі. 

Марс

Марс - планета надії

Новий світ в приголомшевій 

4К роздільності: його величність - МАРС!

Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця та сьома за розміром і масою. 

Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні завдяки наявності оксиду заліза.

Середня відстань від Сонця - 1,5237 а.о. (228 млн км).

Орбіта Марсу приблизно у 1,5 рази віддаленіша від Сонця, ніж орбіта Землі. Через відносно видовжену орбіту, відстань між Марсом і Сонцем змінюється від 207 млн. км у перигелії до 250 млн. км в афелії. Тривалість марсіанського року складає 687 земних днів. Марс обертається навколо своєї осі з періодом 24 години 37 хвилин, що лише трохи довше ніж на Землі.

Бліцар

Бліцар - різновид пульсарів

Бліцар – це тип уявних (досі невідкритих) астрономічних об'єктів, які запропоновано для пояснення існування  поодиноких радіоімпульсів тривалістю кілька мілісекунд невідомої природи, що реєструються радіотелескопами. Типова енергія сплесків, за оцінками, еквівалентна викиду в космічний простір енергії, що випускається Сонцем протягом декількох десятків тисяч років.