Гарячі супутники Юпітера
Супутники Юпітера гарячіші, ніж вважали досі.
Ймовірно, вони зігрівають один одного, - таку версію
висунули в Лабораторії реактивного руху NASA.
 |
| Супутники Юпітера |
Супутники Юпітера, що знаходяться в 778 мільйонах кілометрів від Сонця, гарячіші, ніж повинні бути. Довгий час вважалося, що це додаткове тепло забезпечує їм сам Юпітер, однак тепер з'явилася нова гіпотеза. За версією вчених, приливну енергію, яка підігріває льодяні океани і вулкани супутників Юпітера, створює не стільки сам Юпітер, скільки сусідні супутники. «Це дивно, тому що супутники набагато менші за Юпітер. Дивно, що вони можуть створювати таку велику приливну реакцію», – каже Хеміш Хей, планетолог з Лабораторії реактивного руху NASA.
Нині відкрито 79 супутників Юпітера, найбільшими з яких є Іо, Ганімед, Європа і Каллісто. Вчені вважають, що ці чотири супутникм досить теплі, щоб приховувати під своєю поверхнею океани рідкої води, а Іо, крім того, проявляє найбільшу вулканічну активність в Сонячній системі.
Приливне нагрівання відбувається завдяки так званому приливному резонансу – ці місяці по суті вібрують на певних частотах, і це явище відбувається всюди, де є вода, в зокрема і на нашій Землі. «Резонанс створює дуже багато тепла. Наприклад, якщо ви штовхне будь-який об'єкт або систему і відпустите їх, вони коливатимуться з власною частотою. Якщо ви продовжите штовхати систему з правильною частотою, ці коливання будуть ставати все більшими і більшими, так як би ви штовхали гойдалку в потрібний час», – каже Хеміш Хей. Саме обчислюючи ці власні частоти, вчені зробили своє відкриття: приливні резонанси Юпітера самі по собі не відповідають розмірам океанів, що знаходяться на цих супутниках.
Розрахунки показують, що приливні сили Юпітера могли б створювати резонансні коливання тільки в тому випадку, якщо б океани його супутників не перевищували пару сотень метрів в глибину. Однак вважається, що їх глибина досягає десятків і сотень кілометрів. Тільки коли до них додаються гравітаційні сили від самих супутників, приливні сили відповідають поточним оцінкам місячних океанів. Команда вважає, що спільного приливного нагріву може бути досить, щоб розтопити лід і каміння всередині місяців.
Дослідники відзначають, що тепер у них є хороша основа для подальшого вивчення цього явища, і той же підхід може допомогти визначити ймовірні океанічні світи в далекому космосі. Хей також сподівається, що майбутні дослідження зможуть визначити справжню глибину океанів всередині цих супутників. «У кінцевому рахунку, ми хочемо зрозуміти джерело всього цього тепла, оскільки воно впливає на еволюцію і населеність багатьох світів в Сонячній системі і за її межами», – робить висновок планетолог Ентоні Трінх, який брав участь в дослідженні.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
