01.01.19

Планети Сонячної системи

Планети Сонячної системи та їх характеристики руху


Сонячна система

На сьогодні Сонячна система налічує вісім планет:

 Меркурій, Венера, Земля, Марс, 
Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун

(нагадаю,що у 2006 році 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона).

Планети земної групи — МеркурійВенераЗемляМарс — близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см3. До цієї групи дотикаються деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера  ГанімедІоЄвропаКаллісто і супутник Сатурна — Титан.

Інша група – планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун - середня густина котрих становить 1,4 г/см3, тобто близька до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються в основному, з водню та гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина сягає 137000 км.



До динамічних характеристик планет належать характеристики орбіти, нахил осі обертання, обертання та інші динамічні ознаки планет.

Орбіта будь-якої з планет визначається кількома елементами:
1. Ексцентриситет — визначає наскільки планетарна орбіта витягнута. Орбіти з невеликим (близьким до нуля) ексцентриситетом мають форму, близьку до кола, тоді як орбіти з великим (близьким до одиниці) ексцентриситетом еліптичної (витягнутої) форми. У планет Сонячної системи ексцентриситети невеликі, і їх орбіти майже як коло. Комети і об'єкти поясу Койпера (як і численні екзопланети) мають великий ексцентриситет та, відповідно, високоеліптичні орбіти.
2. Велика піввісь це відстань від планети до центра еліпса. Ця відстань не дорівнює відстані до планети у апоастрі чи периастрі, бо центральна зірка розташована не у центрі еліпса, а у його фокусі.
3. Нахил орбіти — кут між площиною орбіти і базовою площиною. У Сонячній системі базовою площиною вважають площину орбіти Землі, яку називають екліптикою. Орбіти всіх восьми планет Сонячної системи перебувають поблизу площини екліптики, тоді як комети і об'єкти поясу Койпера, наприклад Плутон, мають орбіти з більшими кутами нахилу. Для екзопланет такою площиною вважають небесну площину на оглядовій лінії з Землі. 

Нахил осі

Нахил осі та обертання планет Сонячної системи


Планети мають різні кути осьового нахилу, тобто, вони лежать під певним кутом до площини екватора материнської зірки. Саме тому, кількість світла одержуваного тією чи іншою півкулею змінюється протягом року; оскільки північна півкуля планети більше освітлюється, аніж ніж південна півкуля, або ж навпаки. Як наслідок, на більшості планеті відбувається зміна сезонів, тобто, зміна клімату протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця, називається сонцестоянням. Протягом одного обертання орбітою (одного витка планети по своїй орбіті) трапляється два сонцестояння; коли кожна з півкуль перебуває в літньому сонцестоянні і день там найдовший, тоді як інша півкуля перебуває в зимовому сонцестоянні, з його надзвичайно коротким днем. Внаслідок такого розташування, півкулі отримують різну кількість світла і тепла, що слугує причиною щорічних змін погодних умов на планеті.


Обертання планети

Крім того, що планети обертаються по своїй орбіті навколо зірки, вони ще й обертаються навколо своєї осі. Період обертання планети навколо осі отримав визначення — доба. Більшість планет Сонячної системи обертаються навколо своєї осі в тому ж напрямку в якому вони обертаються навколо своєї зірки — Сонця, тобто, проти годинникової стрілки, що відмічено відносно північного полюса Сонця. Тоді як дві планети — Венера і Уран обертаються за годинниковою стрілкою, хоча екстремальний осьовий нахил Урану породжує суперечки, що ж вважати південним і північним полюсом самої планети, як наслідок, чи обертається він проти годинникової, а чи за годинниковою стрілкою, однак якої б думки не дотримувалися сперечальники, щодо обертання Урану, але визнають його ретроградний тип обертання щодо його орбіти. Також спостерігається суттєва різниця між довжиною доби на планетах: адже Венері потрібно 243 Земних доби для одного обертання навколо осі, тоді як газовим гігантам всього кілька годин.

Час руху до об'єкту при русі зі швидкістю світла

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...