Планети Сонячної системи та їх характеристики руху
 |
| Сонячна система |
На сьогодні Сонячна система налічує вісім планет:
Меркурій, Венера, Земля, Марс,
Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун
(нагадаю,що у 2006 році 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона).
Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс — близькі за розмірами і будовою,
середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см3. До цієї групи
дотикаються деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками
до планет земної групи. Це супутники Юпітера — Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан.
Інша група –
планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун - середня густина котрих становить 1,4 г/см3, тобто близька
до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються в основному, з водню та
гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених
кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина
сягає 137000 км.
До динамічних
характеристик планет належать характеристики орбіти, нахил осі
обертання, обертання та інші динамічні ознаки планет.
Орбіта будь-якої
з планет визначається кількома елементами:
1. Ексцентриситет — визначає наскільки планетарна орбіта витягнута. Орбіти з невеликим (близьким до нуля) ексцентриситетом мають форму, близьку до кола, тоді як орбіти з великим (близьким до одиниці) ексцентриситетом еліптичної (витягнутої) форми. У планет Сонячної системи ексцентриситети невеликі, і їх орбіти майже як коло. Комети і об'єкти поясу Койпера (як і численні екзопланети) мають великий ексцентриситет та, відповідно, високоеліптичні орбіти.
2. Велика піввісь це відстань від планети до центра еліпса. Ця відстань не дорівнює відстані до планети у апоастрі чи периастрі, бо центральна зірка розташована не у центрі еліпса, а у його фокусі.
3. Нахил орбіти — кут між площиною орбіти і базовою площиною. У Сонячній системі базовою площиною вважають площину орбіти Землі, яку називають екліптикою. Орбіти всіх восьми планет Сонячної системи перебувають поблизу площини екліптики, тоді як комети і об'єкти поясу Койпера, наприклад Плутон, мають орбіти з більшими кутами нахилу. Для екзопланет такою площиною вважають небесну площину на оглядовій лінії з Землі.
Нахил осі
 |
| Нахил осі та обертання планет Сонячної системи |
Планети мають
різні кути осьового нахилу, тобто,
вони лежать під певним кутом до площини екватора материнської зірки. Саме тому, кількість світла
одержуваного тією чи іншою півкулею змінюється протягом року; оскільки північна
півкуля планети більше освітлюється, аніж ніж південна півкуля, або ж навпаки.
Як наслідок, на більшості планеті відбувається зміна сезонів, тобто, зміна
клімату протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця,
називається сонцестоянням. Протягом одного обертання
орбітою (одного витка планети по своїй орбіті) трапляється два сонцестояння;
коли кожна з півкуль перебуває в літньому сонцестоянні і день там найдовший,
тоді як інша півкуля перебуває в зимовому сонцестоянні, з його надзвичайно
коротким днем. Внаслідок такого розташування, півкулі отримують різну кількість світла і тепла, що слугує причиною щорічних змін погодних умов на
планеті.
Обертання планети
Крім того, що
планети обертаються по своїй орбіті навколо зірки, вони ще й обертаються
навколо своєї осі. Період обертання планети навколо осі
отримав визначення — доба.
Більшість планет Сонячної системи обертаються навколо своєї осі в тому ж
напрямку в якому вони обертаються навколо своєї зірки — Сонця, тобто,
проти годинникової стрілки, що відмічено відносно північного полюса Сонця. Тоді
як дві планети — Венера і Уран обертаються за годинниковою
стрілкою, хоча екстремальний осьовий нахил Урану породжує суперечки, що ж
вважати південним і північним полюсом самої планети, як наслідок, чи
обертається він проти годинникової, а чи за годинниковою стрілкою, однак якої б
думки не дотримувалися сперечальники, щодо обертання Урану, але визнають його
ретроградний тип обертання щодо його орбіти. Також спостерігається суттєва
різниця між довжиною доби на планетах: адже Венері потрібно 243 Земних доби для
одного обертання навколо осі, тоді як газовим гігантам всього кілька годин.
 |
| Час руху до об'єкту при русі зі швидкістю світла |
