Наша адреса

Адреса Землі у Всесвіті

Наша адреса

Ми живемо на планеті Земля. Вона входить до складу Сонячної Системи, що включає в себе центральну зорю – Сонце, і всі природні космічні об’єкти, що обертаються навколо нього. Маса Сонця в 333 тис. разів більша за земну (маса Землі – 5,97219×10²⁴ кг). Середня відстань від Землі до Сонця становить близько 149,6 млн км (1 а.о. – астрономічна одиниця). Земля третя планета від Сонця.

Маса Сонячної Системи дорівнює 1,0014 маси Сонця. Сонячна система обертається навколо центру Галактики зі швидкістю близькою до 220 км/с на відстані 27 000 ± 1 000 св.років від нього. Повний оберт вона здійснює за 225-250 млн років.

Найближчими зірками до нашої планетної системи є Проксима  (4,22 св.років), Альфа Центавра A та B (4,37 св.рроків). Найближча планетна система – Альфа Центавра (4,37 св.років).

Ultima Thule

Ultima Thule 

у фокусі космічного зонду NASA

Ця послідовність з трьох зображень, отриманих 31 грудня 2018 року зроблена камерою LORRI на борту New Horizons на відстані 70 і 85 хвилин, ілюструє обертання Ultima Thule (NASA / JHUAPL / SwR)

Автоматична міжпланетна станція NASA «Нові Горизонти» (New Horizons) пролетіла повз небесне тіло Ultima Thule з поясу Койпера. Одне із значень виразу «Ультіма Туле» в латинській мові — «край світу». Даний об’єкт  міститься далеко від Землі (на відстані приблизно 6,4 млрд км), майже на краю Сонячної системи. У липні 2015 р. космічний апарат «Нові Горизонти» пройшов на відстані 12,5 тис. км від карликової планети Плутон. Після цього йому обрали нову ціль — об’єкт 2014 MU69 (офіційна назва) в поясі Койпера. Нові зображення Ultima Thule, повз яке в новорічну ніч пролетів космічний зонд NASA New Horizons («Нові Горизонти»), представили об’єкт у формі сніговика. Його утворюють два невеликих, майже сферичних, небесних тіла, які легко зіткнулися й з’єдналися під час формування Сонячної системи ще далеких 4,5 мільярда років тому.

Ultima Thule, від моменту її відкриття Космічним телескопом імені Габбла в 2014 році, була слабкою плямою світла при спостереженнях у найпотужніші інструменти. Вимірюючи, як Ultima закривала світло зір, проходячи перед ними для спостерігача на Землі, дослідники дійшли висновку, що це тіло видовженої форми.

Планети Сонячної системи

Планети Сонячної системи та їх характеристики руху

Сонячна система

На сьогодні Сонячна система налічує вісім планет:

 Меркурій, Венера, Земля, Марс, 

Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун

(нагадаю,що у 2006 році 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона).

Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс — близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см³. До цієї групи дотикаються деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера — Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан.

Інша група – планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун - середня густина котрих становить 1,4 г/см³, тобто близька до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються в основному, з водню та гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина сягає 137000 км.