Седноїди

Транснептунові об'єкти -

седноїди  

Седноїди — це транснептунові об’єкти з дуже віддаленими і сильно витягнутими орбітами, які мають такі характеристики:

·        Перигелій (найближча точка до Сонця): більше 50 астрономічних одиниць (АО), зазвичай >60 а.о.

·        Велика піввісь: більше 150 а.о.

·        Висока ексцентричність орбіти (e > 0.8), що робить їх орбіти дуже еліптичними.

Вони не зазнають значного гравітаційного впливу відомих планет, зокрема Нептуна, і лежать за межами поясу Койпера, у регіоні, який вважається частиною внутрішньої хмари Оорта або перехідною зоною між розсіяним диском і хмарою Оорта.

Наразі відомі чотири об’єкти, які класифікуються як седноїди:

"Гості" з Галактики

Міжзоряний об'єкт знову в Сонячній системі 

Втретє в історії: у Сонячну систему залетів міжзоряний об’єкт

Відкрито новий міжзоряний об'єкт, тимчасово названий A11pl3Z, після уточнення перейменовано в 3I/ATLAS = C/2025 N1.  Новий міжзоряний об'єкт A11pl3Z був відкритий 1 липня 2025 року за допомогою системи огляду ATLAS.

У Сонячній системі зафіксували новий міжзоряний об’єкт, що прилетів із глибин Галактики. Його вдалося виявити завдяки телескопу ATLAS у Чилі, повідомляє Interesting Engineering.

Вдалося з'ясувати, що мова йде про міжзоряну комету, якій присвоїли назву 3I/ATLAS (або C/2025 N1). Це лише третій підтверджений об’єкт такого типу. На момент відкриття комета перебувала приблизно за 670 млн км від Землі. Новий об’єкт має траєкторію, яка свідчить про те, що він сформувався за межами нашої Сонячної системи.

Сатурн: +65!

Рекордсмен у Сонячній системі: 

у Сатурна відкрили ще 65 супутників 

Рекордсмен Сатурн

Юпітер 95;

Сатурн 145.

Сатурн повернув собі статус планети з найбільшою кількістю супутників у Сонячній системі. Кілька місяців тому його випередив газовий гігант Юпітер – пише The Guardian.

У Сатурна відкрили ще 62 нові супутники, внаслідок чого їхня офіційна загальна кількість досягла 145. Юпітер, який додав 12 супутників до свого рахунку в лютому, має 95 супутників.

"Сатурн не тільки майже подвоїв кількість супутників, у нього тепер більше супутників, ніж у всіх інших планет Сонячної системи разом узятих", — сказав професор Бретт Гладман, астроном з Університету Британської Колумбії, який брав участь у спостереженнях.

Орбіта - Місяць

Велич Місяця

(Сонячної Системи)

Відео поверхні природного супутника Землі, отримане автоматичною міжпланетною станцією NASA, відправленою людьми до Місяця. Воно вражає своєю чіткістю та якістю. Відео справжнє, тому запевняє нас про відсутність будь якого життя... Каменюка... Каменюка з кратерами...

Місяць

Вільне падіння

Вільне падіння з висоти 1 км на тілах 

Сонячної Системи

Вільне падіння тіл Сонячної Системи

Планетолог Джеймс О'Донохью показав наочне відео, на якому показано, як буде падати м'яч із висоти 1 км на різних планетах Сонячної системи. "Жива картинка" наочно демонструє особливості сили тяжіння на тілах Сонячної Систкми.

Запис опубликовано на YouTube-каналі вченого. Наприклад, швидше за все м'яч впаде на Сонце – 2,7 секунди. Швидкість падіння становитиме 2663 км/год. Слідом йде Юпітер – 9 секунд, швидкість 801 км/год. На поверхню Нептуна м'яч із кілометрової висоти впаде за 13,4 сек (539 км/год), Сатурн – 13,8 (517 км/год. На Землі для цього знадобиться 14,3 секунди (502 км/год.

Ми та Галактика

Сонячна Система та Чумацький Шлях

Швидкість нашого руху навколо центру Галактики 

більша й ми до нього ближче...

Сонце разом зі своїми планетами рухається навколо центра Галактики швидше й лежить до надмасивної чорної діри, що міститься в ньому, ближче, ніж досі вважали астрономи. Такі результати отримали японські радіоастрономи, які на підставі тривалих спостережень уклали мапу положень об’єктів та швидкості їхнього руху в нашій галактиці.

Швидкість руху Сонячної системи становить 227 км/с, тобто вона вища, ніж значення 220 км/с, яке визнане Міжнародним астрономічним союзом (МАС), як офіційне. Водночас її відстань до центра Галактики становить 25800 світлових років. Це ближче, ніж значення 27700 світлових років, якого з 1985 р. дотримується МАС.

Сонячна система - супутники Юпітера

Гарячі супутники Юпітера

Супутники Юпітера гарячіші, ніж вважали досі. 

Ймовірно, вони зігрівають один одного, - таку версію 

висунули в Лабораторії реактивного руху NASA. 

Супутники Юпітера

Супутники Юпітера, що знаходяться в 778 мільйонах кілометрів від Сонця, гарячіші, ніж повинні бути. Довгий час вважалося, що це додаткове тепло забезпечує їм сам Юпітер, однак тепер з'явилася нова гіпотеза. За версією вчених, приливну енергію, яка підігріває льодяні океани і вулкани супутників Юпітера, створює не стільки сам Юпітер, скільки сусідні супутники. «Це дивно, тому що супутники набагато менші за Юпітер. Дивно, що вони можуть створювати таку велику приливну реакцію», – каже Хеміш Хей, планетолог з Лабораторії реактивного руху NASA. 

Нині відкрито 79 супутників Юпітера, найбільшими з яких є Іо, Ганімед, Європа і Каллісто. Вчені вважають, що ці чотири супутникм досить теплі, щоб приховувати під своєю поверхнею океани рідкої води, а Іо, крім того, проявляє найбільшу вулканічну активність в Сонячній системі. 

Планети Сонячної системи

Планети Сонячної системи та їх характеристики руху

Сонячна система

На сьогодні Сонячна система налічує вісім планет:

 Меркурій, Венера, Земля, Марс, 

Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун

(нагадаю,що у 2006 році 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу скасувала статус планети для Плутона).

Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля, Марс — близькі за розмірами і будовою, середня густина їх речовини становить 5,52-3,97 г/см³. До цієї групи дотикаються деякі великі супутники планет, які схожі за своїми характеристиками до планет земної групи. Це супутники Юпітера — Ганімед, Іо, Європа, Каллісто і супутник Сатурна — Титан.

Інша група – планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун - середня густина котрих становить 1,4 г/см³, тобто близька до сонячної. Юпітер і Сатурн, як і Сонце, складаються в основному, з водню та гелію. У Сатурна, Юпітера, Урана й Нептуна є система кілець, утворених кам'янистими й крижаними брилами. Найбільші вони у Сатурна — їх ширина сягає 137000 км.

Рух планет

Блукаючі зорі

 або петлеподібний  рух планет

Неозброєним оком ми можемо спостерігати п’ять планет — Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Сатурн. Планети належать до тих світил, що не тільки беруть участь у добовому обертанні не­бесної сфери, але й зміщуються на тлі зодіакальних сузір’їв, тому що вони обертаються навколо Сонця. Саме це є причиною того, що планет, як і Сонця, немає на зоряних картах.

Якщо простежити за щорічним переміщенням якоїсь планети, щотижня відзначаючи її положення на зоряній карті, то можна виявити головну особли­вість видимого руху планети: планета описує на тлі зоряного неба петлю. Це пояснюється тим, що ми спостерігаємо рух планет не з нерухомої Землі, а із Землі-планети, котра обертається навколо Сонця.

V774104

V774104 - найвіддаленіша карликова  планета Сонячної системи

Транснептуновий об'єкт V774104

Астрономи відкрили таємничу карликову планету, яка знаходиться на відстані, втричі більшій, ніж відстань від Сонця до Плутона, і яка вважається тепер найдальшим об'єктом нашої Сонячної системи.

Про відкриття цієї карликової планети, V774104, було оголошено у вівторок на зборах Американського астрономічного товариства, що проходили поблизу столиці США.

Ця карликова планета знаходиться на відстані 15,4 мільярдів кілометрів від Сонця.

Припускають, що її діаметр становить від 500 до 750 кілометрів.

Траекторія

 Дещо про траекторію руху

Усім відомо, як побудована Сонячна система: навколо практично нерухомої зорі кружляють планети. Швидкість кожної планети є різною. Так, наприклад, Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця зі швидкістю близькою 30 км/с(!). 

Але вся Сонячна система також рухається. Вона обертається навколо центра галактики Чумацький Шлях, і швидкість цього руху є, для землян, надзвичайно великою: 250 км/с.

Якою є траекторія Сонця та планет Сонячної системи відносно стороннього спостерігача? 

Відповідь на це запитання див. нижче.

Більш детально про рух Сонячної системи в космічному просторі можна подивитись:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=fcZSN4y42XA

Доцільно прочитати:

• 1. Сонячна система.
• 2. Тривимірна модель Сонячної системи.
• 3. Наш дім - Сонячна система.
• 4. Сонце через 5 млрд років.
• 5. Космічні швидкості.

Кентаври

Кентаври - клас маленьких планет

18 жовтня 1977 року американський астроном Чарльз Коуел виявив у нашій рідній Сонячній системі невеликий об’єкт, як астероїд, котрий вільно собі кружляв між орбітами планет-гігантів Юпітером та Нептуном. Новий планетоїд отримав номер 2 060.  Однак у першовідкривача не було впевненості в тому, що це астероїд, оскільки на такій велетенській відстані до Сонця ядра комет ще не «розпускають своїх пишних хвостів». Тому цей об’єкт було названо ХІРОНОМ на честь легендарного кентавра, котрий також мав двоїсту природу. Хірон ( не путати з Хароном - супутником Плутона) наблизився на мінімальну відстань до Сонця у 1988 році і саме тоді за ним закріпили назву планетоїд. 

Сонячна система

Подорож по Сонячній системі

Земля більша за Марс та Меркурій, але вона є надто малою в порівнянні з газовими гігантами: Нептуном, Ураном, Сатурном та Юпітером.

Порівняльні розміри нашої рідної зірки Сонця з ішими зірками.