Аналема.
 |
| Аналема |
Аналема (ανάλημμα - основа, фундамент, грецьк.) – крива, що з’єднує ряд послідовних положень Сонця, Місяця
на небесній сфері в один і той же час
протягом року.
Дивовижна форма
аналеми Сонця зумовленя тим, що:
по-перше, Земля обертається навколо свого світила не по коловій орбіті, а по еліптичній, внаслідок чого швидкість руху планети змінюється (взимку лінійна швидкість руху Землі є більшою ніж влітку) і,
по-друге існує достатньо великий кут нахилу земної осі до площини екліптики (23°45').
Найвище положення
Сонця на аналемі відповідає літньому сонцестоянню (21-22 червня), найнижче –
зимовому (21-22 грудня). В середині вісімки Сонце буває двічі на рік: в час
весняного та осіннього рівнодення.
Оскільки швидкість
руху Землі по еліптичній орбіті взимку є
більшою,ніж влітку, то видимі положення Сонця на небосхилі поблизу дня літнього
сонцестояння розташовані щільніше, ніж поблизу зимового.
Якби нахил земної
орбіти дорівнював би 0°, а орбітою планети було б коло, тоді б Сонце впродовж
року опівдні перебувало б в одній і тій самій точці неба, а аналема перетворилась
би у точку. Якби Земля рухалась би по колу, але нахил осі не змінився, то Сонце
на небесній сфері рухалось би рівномірно вздовж екліптики, симетрично
відхиляючись у своєму русі на північ або на південь відносно небесного екватора
на кут 23°45', і форма аналеми була б симетричною.
Аналогічно аналемі
Сонця можна отримати анафему нічного світила Місяця.
 |
Світлина
Rich Richins
|
Аналема на
червоній планеті Марс.
 |
| Аналема Сонця на Марсі, отримана на місцині, поблизу екватора. |