Телескоп Гершель

Телескоп Гершель. Місію завершено

    2009 рік. Ракета-носій Аріан-5 вивела на орбіту астрономічний супутник  «Космічний телескоп ГЕРШЕЛЬ». Телескоп розміщено поблизу точки Лагранжа L2.

"Гершель"  має найбільший телескоп, виведений за межі  Землі. Діаметр його головного дзеркала —становить 3,5 метра. Для порівняння, головне дзеркало «Хаббл» приблизно на метр менше — його діаметр становить 2,4 метра. За площею дзеркало «Гершеля» перевищує дзеркало «Хаббла» більш ніж удвічі (9,6 м² проти 4,5 м²). Від площі головного дзеркала прямо залежить «гострота зору» телескопа — що воно більше, то більше випромінювання зможе зібрати.

Величезний телескоп Гершель бачить Всесвіт не в оптичному, а в інфрачервоному і субміліметровому діапазонах. Усі створені досі космічні інфрачервоні телескопи за своїми розмірами навіть не наближаються до Гершеля.  Їхні дзеркала збирали приблизно у 20 разів менше випромінювання, ніж дзеркало нового телескопа.

Місячне затемнення 25.04.2013р.

Часткове місячне затемнення

25.04.2013

Перше із 5-ти затемнень 2013 року - МІСЯЧНЕ - можемо спостерігати вже 25 квітня 2013 року.

В Україні можна буде спостерігати майже всі фази місячного затемнення. Його буде добре видно також  в Європі, Африці, Азії, Австралії, Індійському океані.

Обставини затемнення:

Екліптичне протистояння Місяця та Сонця по довготі відбудеться 25 квітня о 19 год 57.1 хв за Всесвітнім часом. Найбільша фаза затемнення − о 20 год 07.5 хв (вона складатиме 0.01). Кутовий радіус земної тіні 44.9', півтіні − 76.7'. Тривалість півтіньового затемнення − 4 год 07.6 хв. Тривалість часткового затемнення − 0 год 27.0 хв. Місяць перебуватиме у сузір'ї Діви і пройде майже дотично до тіні Землі південною частиною земної півтіні.

Явище	Всесвітній час (UT)
Входження Місяця в півтінь (P1)	25 квітня	18 год 03.6 хв
Початок часткового затемнення (U1)		19 год 54.1 хв
Найбільша фаза затемнення		20 год 07.5 хв
Кінець часткового затемнення (U4)		20 год 21.1 хв
Вихід Місяця з півтіні (P4)		22 год 11.4 хв

Відео тут: https://plus.google.com/communities/100276549585470687394

Місяць в повні, Часткове місячне затемнення 25.04.2013 р.

Планета Земля – вид з космосу

Наша планета в променях Сонця

Земля купається у променях Сонця.

  

 Вояджер 1 ось-ось залишить межі Сонячної системи. Але у далекому 1990 році від пролітав на відстані 6,5 млрд кілометрів від рідної планети, і при цьому розміщувався на 32° над площиною екліптики. Саме в цей час, він зробив декілька світлин, на яких можна побачити Землю, Венеру та Сонце. Земля потрапила в центр одного промінчика Сонця, займаючи розмір 0,12 пікселя, а Венера – 0,11 пікселя.

Туманність «Голова Коня»

Туманність Голова Коня

   Вперше дану туманність побачили у 1888 році у сузір’ї Оріона. Виявили її цілком випадково, розглядаючи отримані світлини сузір’я. Надалі її цілеспрямовано фотографували, отримуючи надзвичайні фото та підтверджували незвичайність космосу. Достатньо часто Голову Коня використовували у якості тесту для перевірки нового обладнання.

Запущений на орбіту 24 квітня 1990 року телескоп Хаббл зробив неймовірні за якістю світлини туманності Голова Коня   (IC 434, Barnard 33), яка віддалена від землян  на відстань 1 500 світлових років. Дане фото було виконане в інфрачервоному діапазоні, тому допомогло вченим побачити невідомі раніше риси даної туманності.

Дивний стовп туманності «Голова  Коня» створений із міцнішого матеріалу, ніж хмари сусідньої туманності, котрі уже практично розсіялись. Вчені прогнозують, що Голова Коня ще заворожуватиме наше око 5 млрд років, перш ніж розсіється у Космосі.

Мала Магелланова Хмара

Мала Магелланова Хмара  

  Мала  Магелланова Хмара – відносно невелика галактика місцевої групи галактик, супутниця Чумацького Шляху. Віддалена вона від Землі на відстань 200 000 світлових років. Назву запозичила від відомого моряка Фернана Магеллана, який вперше її спостерігав, плаваючи у південній півкулі.

Три земні телескопи "Спитцер", "Чандра" и "Хаббл", які кружляють у космосі,  створили  нове зображення галактики Мала Магелланова Хмара (NGC292).

Колір отриманого об’єкта зумовлений дією певного телескопу:

• пурпуровий – на основі даних обсерваторії Чандра; 

• червоний, зелений та голубий – на основі оптичних даних телескопа Хаббл;
•  червоний колір – на основі інфрачервоних даних телескопа Спітцер.

Астрономічна подія тижня

 Світлина дня: Комета C/2011 L4 (PANSTARRS) та Туманність Андромеда 

Комета  C/2011 L4 (PANSTARRS) та туманність Андромеда. Світлина Пала Смілика.

Комета C/2011 L4 (PANSTARRS) продовжує мандрувати північною півкулею небесної сфери. На даний момент вона наблизилась до Туманності Андромеди, утворивши з нею фантастично красиву пару астрономічних об’єктів.

Андромеда – Галактика місцевої групи галактик, куди входить Чумацький Шлях, Велика та Мала Магеланові Хмари, Галактики Трикутник та інші. Туманність Андромеда – найбільш віддалений космічний об’єкт, який можна ще спостерігати неозброєним оком. Це велика спіральна галактика, розміщена на відстані 2,5 мільйонів світлових років від Землі. Туманність Андромеди містить в 1,5 рази більше зірок, ніж наша Галактика, і тримає першість серед найбільших галактик Місцевої Групи Галактик.

Всесвіт та баріонна проблема

Чумацький Шлях, Всесвіт та баріонна проблема  

Чумацький Шлях, Велика та Мала Магеланові Хмари окутані хмарою гарячого газу.

    Згідно нового дослідження проведеного за допомогою телескопа Чандра встановлено:

1. Чумащький Шлях оточений хмарою гарячого газу, який тягнеться на сотні тисяч світлових років у різні сторони.

2. Маса газу в цій «хмаринці» співмірна з сукупною масою всіх зірок нашої Галактики.

3. Якщо розмір та маса космічного гало підтвердиться, це стане рішенням проблеми відсутності баріонів* в нашій Галактиці.