Сьогодні Гелловін

Туманність "Привид"

У ніч проти 1 листопада у Канаді, США, Австралії та в багатьох європейських країнах відзначають Гелловін. Символом свята є світильник у вигляді голови з гарбуза, а неодмінними атрибутами святкування – костюми й маски чортів, відьом, чаклунів, привидів, сувеніри у вигляді гарбузів-світильників, павуків, кажанів тощо.

Гелловін бере початок від стародавнього свята Самайну (Самгейн, Samhain) – кельтського Нового року. Цей день знаменував закінчення сезону збору врожаю і прихід на землю язичницького князя тьми Самхейна, який брав у полон бога Сонця і тримав його у в'язниці протягом довгої північної зими.

В зв’язку з цим, APODа :) опублікували фото містичної туманності VdB 152 в сузір’ї Цефея. Дану туманність називають «ПРИВИД» або «пилова завіса».  Знаходиться цей стовп пилу на відстані 1400 світлових років від нас.

Над туманністю, на вершечку стовпа, проявляється голуба зірка, яка випадково зустріла «привида». Розмір туманності сягає 7 000 світлових років.

Гоманівська траєкторія - 2

    Гоманівська траєкторія. Мандруємо до Марса. 

Стаття-клон. (Оригінал-прототип тут).

Червона планета

Найменші енергетичні зусилля потрібні для запуску космічного корабля по напівеліптичній траєкторії, яку називають гоманівською або котангенціальною. 

Названа така орбіта на честь німецького вченого П.Гомана, який вперше запропонував їх. Запуски космічних кораблів  по гоманівських орбітах вимагають найменших затрат енергії, оскільки космічні кораблі в цьому випадку більшу частину часу здійснюють вільний рух в полі тяжіння Сонця. Саме тому оптимальними  міжпланетними траєкторіями космічних апаратів є напівеліптичні орбіти.

Мандруємо до Марса

      
      1)    Радіус орбіти Землі відомий і дорівнює R_з = 1 а.о. 

Радіус орбіти Марса дорівнює  R_м = 1,52 а.о. 

В процесі розв’язку задачі знехтуємо еліптичністю орбіт цих планет.  

Велика піввісь орбіти космічного апарату дорівнюватиме наступному співвідношенню:

а_р  = (R_з + R_м)/2

     

       2)   Час польоту визначатимемо за третім законом Кеплера:

  t_p =T_p/2  = (a_p)^3/2/2 (років)

Гоманівська траєкторія

    Гоманівська траєкторія. Мандруємо до Венери.

ЇЇ величність - ВЕНЕРА

Найменші енергетичні зусилля потрібні для запуску космічного корабля по напівеліптичній траєкторії, яку називають гоманівською або котангенціальною. 

Названа така орбіта на честь німецького вченого П.Гомана, який вперше запропонував їх. Запуски космічних кораблів  по гоманівських орбітах вимагають найменших затрат енергії, оскільки космічні кораблі в цьому випадку більшу частину часу здійснюють вільний рух в полі тяжіння Сонця. Саме тому оптимальними  міжпланетними траєкторіями космічних апаратів є напівеліптичні орбіти.

 Мандруємо до Венери

        1)    Радіус орбіти землі відомий і дорівнює R_з = 1 а.о. 

Радіус орбіти Венери  дорівнює  R_в = 0,72 а.о. 

Раді справедливості відзначу, що ми нехтуємо еліптичністю орбіт цих планет.  

Велика піввісь орбіти ракети дорівнюватиме наступному співвідношенню:

а_р  = (R_з + R_в)/2

        2)    Час польоту визначатимемо за третім законом Кеплера:

  t_p =T_p/2  = (a_p)^3/2/2 (років)

мал. 1

Космічні катастрофи

    Гігантські вибухи у Всесвіті

Планетарна катастрофа

1. Зіткнення комети з Юпітером.

           У 1994 році 20 уламків комети Шумейкера-Леві 9 впали на Юпітер, спричинивши  велетенське виділення енергії. Дане явище мали  можливість спостерігати астрономи-любителі у свої телескопи. Найбільший уламок комети спричинив вибух у 100 разів більший за весь ядерний потенціал Землі.

До речі, про Юпітер. Дана планета-гігант виконує для нас, землян, функцію охоронця, який своїм надмасивним тілом  притягує всі небезпечні об’єкти, які вперто намагаються поцілити в голубу планету.

2. Астероїд на півострові Юкатан.

      
        Більш потужний вибух, за розрахунками вчених, відчула наша празем ля 65 млн років тому. Астероїд розміром 10 км врізався в нашу планету у півострів Юкатан.  Внаслідок зіткнення виділилась колосальна кількість енергії, утворивши величезний кратер Чіксолук. Наслідок цього вибуху для флори та фауни Землі  були катастрофічними – вимерли динозаври, звільнивши місце для розвитку ссавців та людей. То ж людство має завдячувати Всесвіту за цю планетарну катастрофу.

Астероїди

   Ерос - небезпечний астероїд

        Між Марсом і Юпітером є кільце малих планети – пояс астероїдів. На сьогодні їх відомо більше 4 000.  Правда деякі з астероїдів виявлено і за орбітою  Юпітера, це так звані кентавроїди. Є астероїди, які підходять до  Сонця ближче, ніж Меркурій, наприклад Ікар. Перигелій даного астероїда дорівнює 0,19 а.о. 

        Найбільш привабливим для спостереження є, мабуть, астероїд Ерос. Його відкрито ще у далекому 1898 році, і цікавий він передусім тим, що його орбіта в перигелії майже дотикається до орбіти Землі. Коли Сонце, Земля та Ерос перебувають на одній лінії, і Ерос є у перигелії, то в цьому великому протистоянні  відстань до цього астероїда становить усього 20 млн км. У цей час його блиск досягає значення 7^m. 

Ерос

Цікавою особливістю астероїда розміром 26 км є  змінність його блиску з амплітудою  до 1,5^m і періодом 5 год 16 хв. Очевидно це зумовлено витягністю форми кам’яної брили Ероса, яка обертається навколо малої осі.

Життя по-сусідству

Найближча екзопланета

Астрономи Європейської південної обсерваторії (розміщена в Чилі) виявили найближчу до Землі екзопланету, про що повідомили у британському науковому журналі Nature.

Найцікавішим є те, що вона кружляє навколо найближчої до нас  системи зірок, а саме навколо Альфа Цнетавра.  Відкрита планета має тверду поверхню, масу дещо більшу земної, але кружляє дуже близько до зірки. Життя на ній неможливе, але є надія, що по більш віддалених орбітах обертаються і інші планети.

Падаючі «зорі» - Драконіди

Метеорний потік Драконіди

Незвичайно красиве та очікуване небесне явище – падаючі зорі – мріє побачити кожен і загадати при цьому своє бажання. У найближчі дні маємо нагоду спостерігати на нічному небі не одну падаючу зірку, оскільки в час від 6-го по 10-те жовтня припадає пік активності метеорного потоку Драконіди. Не дивлячись на те, що максимум потоку припадає на день 8-го жовтня, свою палаючу зорю може побачити кожен. Радіант знаходиться в сузір’ї Дракона в точці зі сходженням α = 262° та схиленням δ = +54°.

Комета, котра породила цей потік, називається кометою 21P/Джакобіні — Ціннера.  Саму комету було відкрито в Ніцці, Франція, 20 грудні 1900 року астрономом Мішелем Джакобіні, а згодом 23 жовтня 1913 року її помітив німець Ернест Цінер.

Активність  потоку Драконідів дорівнює п’яти, але їхня відносно невелика швидкість (порядку 20км/с) та жовтий відтінок, створюють дивовижне та незабутнє видовище для наземних спостерігачів.

Найкращі умови спостереження – в першій половині ночі.

Око Бога

  Туманність Равлик (око БОГА)

Світлина Спитцера, WISE и GALEX дослідники Галактики.

Туманність Равлик (око БОГА) - NGC 7293 — чарівна та неповторна  планетарна туманність типу PN (планетарна туманність) у сузір'ї Водолій.

Відкривачем цього об'єкта є Harding Karl Ludwig, який вперше спостерігав за об'єктом у 1824 році.

Одна з найближчих до нас туманностей (відстань близько 650 св.років). Її вік дорівнює майже 10 600 років. Вона охоплює простір розміром  2,5 св.роки і продовжує розширятися зі швидкістю 31 км/с (дещо перевищує швидкість руху Землі по орбіті навколо Сонця).

Шолом Тора

  Насолоджуємось туманністю Шолом Тора (NGC 2359)

Один із незвичайно красивих об’єктів  зоряного неба є туманність Шолом Тора, котру слід шукати в напрямку сузір’я  Великого Пса. Розмір цієї туманності складає близько 30-ти св.років, а назва присвячена грізному скандинавському богу. Декому туманність Шолом Тора більше нагадує «мильну бульбашку», надуту вітром масивної зірки, котра знаходиться в її центрі.

Центральна зірка туманності належить до голубих гігантів (зорі Вольфа-Райє),  і закінчить своє нетривале життя вибухом наднової. Відстань до Шолома Тора – близько 15 тисяч св.років. 

Туманність Шолом Тора

Зелена зірка

  Чому не буває зелених зірок?

Сонце

 Нас оточує неймовірно цікавий та неповторний світ. Але одне не дає людям спокою – його незвіданість. Ось наприклад: щоденно ми маємо можливість спостерігати за  життєво важливим для людей денним світилом – Сонцем – великою, гарячою та жовтою кулею, яка поважно «крокує» по голубій блакиті неба. Але тут напрошується запитання: відомо, що змішуючи фарби жовтого та синього кольору, отримаємо зелену. Тоді чому ми ніколи не спостерігаємо на небі зелених відтінків (окрім райдуги, яка виникає лише під час дощу), адже і жовтий, і синій відтінки там присутні завжди?

Інше запитання є не менш цікавим. Відомо, що зірки, котрі ми бачимо на нічній небесній сфері мають різний колір: такі як наше Сонце – жовті, але бувають і голубі, і оранжеві, і червоні, і білі.  Це залежить від температури світила:  найгарячіші мають голубуватий відтінок, а найхолодніші – червонуватий. Але чому ні ми, ні професійні астрономи володіючи супертехнікою, не спостерігали ніколи зелених зірок? До речі, всім відомо, що максимум випромінювання нашого Сонця припадає саме на зелену ділянку спектра (Сонце – зелена зірка!), а чутливість нашого ока до зеленого є найвищою.

Спробуємо дати відповідь на отримані запитання.