Світлина року

  Фотоконкурс астрономів-любителів

Британська Грінвічська королівська обсерваторія оголосила список переможців чергового фотоконкурсу астрономів-любителів. В головній номінації «Глибокий Всесвіт» переміг Марті Пью з фотографією галактики Вир (М51) в сузір’ї Гончі Пси, котра віддалена від нас  на відстань 23 млн світових років.

Фотографії з офіційної галереї конкурса на flickr.com

№1.  Мартін Пью. Переможець в категорії «Глибокий Всесвіт». Галактика Вир (М51), знаходиться на відстані 23 млн св..років від Землі.

№2.  Масахіра Міясака. Переможець в категорії «Земля і космос». На світлині бачимо скупчення Плеяди в сузір’ї Тільця.

Меркурій

Меркурій - унікальна планета

Меркурій

Меркурій – одна із восьми планет Сонячної системи, найближча до Сонця. Планету названо на честь бога римського пантеона (аналог грецького Гермеса).  За формою Меркурій близький до кулі з екваторіальним радіусом  2440 км, що приблизно в 2,6 раза менший, ніж у Землі. Маса планети приблизно в 18 разів менше за масу Землі. Середня густина близька до земної і становить 5,44 г/см³.

Меркурій  робить повний оберт навколо Сонця за 88 земних діб, а навколо своєї осі – за 58,65 діб. Таке унікальне співвідношення між тривалістю року та доби на планеті зумовлено припливними силами на Меркурій з боку Сонця та крутним моментом гравітаційних сил з боку Сонця, зумовленого тим, що на Меркурії розподіл мас не є строго концентричним (центр маси зсунуто щодо геометричного центру планети). Оскільки доба є тривалою, то це  і зумовлює сильне коливання температури на поверхні планети: від +430°С на сонячній стороні до -180°С на нічній. Це найрізкіші перепади в Сонячній системі.

День осіннього рівнодення

Після точки осіннього рівнодення площина екліптики опускається нижче площини небесного екватора.

22 вересня 2012 о 17 годині 49 хвилин по Києву Сонце вкотре перетне небесний екватор і перейде з північної півкулі небесної сфери в південну.

Земля в цей день займає строго вертикальне положення щодо Сонця.

Початок астрономічного і календарного сезонів не збігається, тому астрономічна осінь настає в різний час.  Астрономи підрахували, що з 2012 по 2044 у ​​високосні роки день осіннього рівнодення буде потрапляти на 22 вересня, а в звичайні роки - на 23 вересня.

Сутінки

 Білі ночі

До пояснення поняття сутінок.

Вечоріє… Сонце, мов велика червонувата апельсина, опускається за горизонт.  Ще мить, і останній промінчик зоряного світила, полетів обігрівати та освітлювати землю.

Проте після заходу Сонця повна темнота не наступає відразу. Після події ще зовсім світло, тому що, поки Сонце не опустилося глибоко під  горизонт, його промені продовжують освітлювати атмосферу над спостерігачем (розсіяні в атмосфері сонячні промені є джерелом світла, освітлюючи поверхню землі).

Проміжок часу між заходом Сонця і настанням повної темноти називають вечірніми сутінками.

Проміжок часу з моменту, коли небо на сході починає світліти і до сходу світила називають ранковими сутінками.

Проксіма Центавра

Найближча зірка до нас – червоний карлик Проксіма Центавра

Проксіма Центавра (джерело)

Найближчою зіркою до Сонячної системи є Проксіма Центавра. На незвичайній світлині, зробленою в Х-променях (Chandra і XMM-Newton) ми маємио можливість її споглядати. Дана зоря належить до червоних карликів, які є найпоширенішим типом зірок у Всесвіті. Вони мають масу приблизно від 8% до 50% від маси Сонця. Хоча вони набагато тьмяніше світять за наше Сонце, але будуть світити набагато довше - трильйони років.   Це не до впорівняння з 10-ма мільярдами  років існування Сонця. 

Вивчаємо сузір’я

Навколополярні сузір’я

   Уміння впізнавати на небесній сфері групи зір (сузір’я) та окремі зорі, називають АСТРОГНОЗІЄЮ (від грецького дослівно «знання зоряного неба»).

Спостерігаючи за небом протягом року виявляємо, що деякі сузір’я, розташовані поблизу Північного полюса світу, перебувають над горизонтом постійно, тобто є незаходящими.

До таких  відносяться наступні сузір’я.

1.Велика Ведмедиця – сузір’я північної небесної півкулі, котре складається з семи великих зірок (Великий Віз або Ковш) та 80 малих. У сузір’ї знаходиться декілька яскравих галактик, серед яких пара М81 (найяскравіша галактика неба) та М82, над головою Ведмедиці, спіральні галактики М101 – Вертушка, М108 та М109. На дні Великого Ковша можна знайти планетарну туманність СОВИ.

1 а.о.

Астрономічна одиниця

Однією із найбільш відомих астрономічних констант є 1 а.о. – одна астрономічна одиниця. Ця константа виражає собою відстань від Землі до Сонця. Оскільки орбіта планети Земля не коло, а еліпс, то точне значення відстані не існує, оскільки воно змінне. Отже слід було усереднювати отримані значення радіуса земної орбіти.

Але на щорічній астрономічній конференції (цього року вона відбувалась у Піднебесній) було прийнято числове значення однієї астрономічної одиниці – як просте число, а не результат довгих та незавжди простих обчислень та усереднень.

Отже маємо нову-стару точну константу:

Кентаври

Кентаври - клас маленьких планет

18 жовтня 1977 року американський астроном Чарльз Коуел виявив у нашій рідній Сонячній системі невеликий об’єкт, як астероїд, котрий вільно собі кружляв між орбітами планет-гігантів Юпітером та Нептуном. Новий планетоїд отримав номер 2 060.  Однак у першовідкривача не було впевненості в тому, що це астероїд, оскільки на такій велетенській відстані до Сонця ядра комет ще не «розпускають своїх пишних хвостів». Тому цей об’єкт було названо ХІРОНОМ на честь легендарного кентавра, котрий також мав двоїсту природу. Хірон ( не путати з Хароном - супутником Плутона) наблизився на мінімальну відстань до Сонця у 1988 році і саме тоді за ним закріпили назву планетоїд. 

Сузір’я (назви)

Сузір’я (фізичні прилади)

Кожне сузір’я – це окрема ділянка зоряного неба. І в сиву давнину, і тепер,  вживаючи це слово, часто мають на увазі групу яскравих зір які, на думку давніх спостерігачів, утворюють на небі певну фігуру – людини, звіра, птаха, …

В далекому минулому, кожен народ частково складав власні назви сузір’їв, частково запозичував у своїх сусідів. Деякі з них у праукраїнців мали наступні назви: Великий Віз (Велика Ведмедиця), Малий Віз або Пасіка (Мала Ведмедиця), Борона (Кассіопея), Криниця (Дельфін), Косарі (Пояс Оріона),  Дівчина з відрами (Орел), Хрест (Лебедя), Чепіги (зоряне скупчення Гіади), Квочка або Стожари (зоряне скупчення Плеяди), та ін..

Народна астрономія українців

Блукаючи нетрями інтернету натрапив на фантастичну статтю присвячену прадавньоукрїнським назвам небесних тіл. Пропоную і Вам, шановний читачу, ознайомитись із її змістом.

Народна астрономія українців 

Зоряне небо! Споконвіку воно супроводжувало земне життя наших пращурів. Ясним сонячним днем і погожої зоряної ночі, ранніми осінніми вечорами та весняними ранками небесні світила були разом з людиною, з її радощами і печалями, буднями і святами. 

Сьогодні вже тяжко встановити точно час, коли зоряне небо стало для наших предків і годинником, і компасом. Більше того - стало їхньою пам'яттю, бо закарбувало вірування і знання давно зниклих з лиця Землі окремих людей і цілих народів. Небо перетворилося у своєрідне дзеркало - стало відображенням життя народу : котився небосхилом небесний віз, палахкотіли небесні стожари, бродила небесна квочка з курчатами, йшла до криниці Дівка з відрами...

Приречена планета

Жорстокий світ або приречена планета

        Бажання віднайти унікальну екзопланету, придатну для проживання людей велике. Дану проблему вирішують за допомогою телескопів як на Землі, так і в космосі.  Один з таких - телескоп Кеплера - віднайшов новий світ, за яким тягнеться шлейф матеріалу. Вчені вважають, що ця речовина випаровується з планети під дією жорсткого випромінювання зірки.